Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Архітекту́рні о́рдери (лат. ordo, фр. ordre — порядок) — певна структура і художня обробка складових частин стояково-балочної конструкції будівлі.



Генеза

Архітектурні ордери своєрідних систем були ще в єгипетській, ассиро-вавилонській і староперській архітектурі. З давніх часів існує відомий китайський ордер «доу-гун». У 7—4 століття до н. е. створено грецькі архітектурні ордери — доричний, іонічний і корінфський, які завдяки своїй досконалості стали класичними.

Види

Грецький ордер складається з 3 основних частин: колони, її підніжжя — стило-бата і антаблемента, шо спирається на колону і підтримує дах.

Колона (крім доричної) має базу і завершується капітеллю. Антаблемент по горизонталі поділяється на архітрав, фриз і карниз.

Доричний ордер — класичний зразок єдності конструктивних і художнього елементів архітектурної форми. Його колона, оформлена канелюрами (поздовжніми жолобками), не має бази і спирається безпосередньо на стилобат (цокольну основу будинку). Капітель колони складається з квадратної плити — абака та її круглої основи (подушки) — ехіна. Фриз розчленовано на рівні прямокутні відрізки— метопи за допомогою тригліфів (архітектурних деталей, що імітують оздоблені кінці балок). Метопи трохи западають щодо тригліфів і часом прикрашені барельєфом. Кращими є ордери храму Парфенон в Афінах (447—432 до н. е., арх. Іктін і Каллікрат), храму Зевса в Олімпії (468—460 до н. е., арх. Лібон) та ін.

Іонічний ордер за своїми пропорціями стрункіший. Його колона оздоблена канелюрами півкруглого перерізу і спирається на базу складного профілю, створеного з архітектурних обломів — двох валів і викружки між ними та плінту. Капітель замість ехіна прикрашена двома красивого обрису завитками — волютами. Архітрав поділяється на 3 горизонтальні смуги — фасції, які трохи нависають одна над одною. Фриз іноді прикрашений стрічкою барельєфа. Найкращим зразком є ордери храму Ніки Аптерос (бл. 421 до н. е., арх. Каллікрат) і Пропілеїв (437—432 до н. е., арх. Мнесікл) в Афінському акрополі та ін.

Корінфський ордер відрізняється від іонічного своїми пропорціями та складнішою формою бази і особливо капітелі, яка схожа на букет стилізованих листків аканта і має чотири невеличкі волюти, що підтримують тоненький абак. Найкращими прикладами його є ордери пам'ятника Лісікрата (335—334 до н. е.) та храму Зевса Олімпійського (2 століття до н. е., арх. Коссутій) в Афінах і ін.

Римські архітектурні ордери відрізняються від грецьких декоративним характером — вони рідко виконують функції несучої конструкції, а здебільшого прикрашають будівлю, розчленовуючи стіну по горизонталі. З'являються багатоярусні ордери, напр. в Колізеї (75—80 н. е.), де поєднано доричний, іонічний та корінфський архітектурні ордери. Ордери грецькі за походженням доповнюються тосканським ордером (подібним до доричного, але з колоною рівної поверхні) і складним, або композитним (що його капітель є поєднанням корінфської з іонічною).

В епоху Відродження класичні Архітектурні ордери вивчені і теоретично обгрунтовані в трактатах італ. арх. Вітрувія, Альберті, Віньйоли, Палладіо та ін. і були покладені в основу архітектури Відродження.

Застосовність

Досконало володіли ордерною композицією видатні російські архітектори В. І. Баженов, А. Д. Захаров, М. Ф. Казаков та ін. представники рос. класицизму.

Ордерна система була характерна для архітектури України 16 — поч. 18 ст.

Архітектурні ордери широко використовували радянські архітектори.

Вікіпедія