Істори́чна інформа́тика — це наукова дисципліна, що вивчає історичну інформацію та різні шляхи її створення, зберігання, обробки, вивчення, передавання тощо за допомогою інформаційних (комп'ютерних) технологій.
Уявлення про основні напрямки сучасної історичної інформатики дає тематика доповідей на конференціях та публікацій членів міжнародної асоціації «History&computing» (AHC) [1] та її національних гілок, в том числі, асоціації «Історія і комп'ютер» (АІК) [2], що об'єднує спеціалістів з історичної інформатики країн СНД.
Тематика доповідей на останніх конференціях асоціації — 15-ї конференції AHC, що відбулась в Амстердамі 14-17 вересня 2005 р. [3] та 10-ї конференції асоціації АІК, проведеної у Москві 12-14 травня 2006 р.[3] була досить різноманітною, її аналіз показує, що коло інтересів історичної інформатики є надзвичайно широким. Якщо редукувати все це розмаїття, то можні визначити такі основні напрямки історичної інформатики: комп'ютеризований статистичний аналіз історичних джерел (квантитативна історія); математичне моделювання історичних процесів; комп'ютеризований аналіз текстів та зображень; створення й використання електронних ресурсів, історичні бази даних; електронна археографія * й архівознавство; історична геоінформатика, моделювання даних історичних джерел за допомогою технології XML та багато ін.

Зміст

1 Комп'ютеризований статистичний аналіз та математичне моделювання.
2 Створення й використання електронних ресурсів.
3 Електронна археографія й архівознавство.
4 Геоінформатика.
5 Моделювання даних історичних джерел за допомогою технології XML.
6 Література:

Оскільки саме з квантитативної історії розпочався розвиток історичної інформатики, то ця галузь давно вже стала «класикою жанру». На сьогоднішній день в арсенал істориків, крім традиційних, увійшли такі потужні методи, як складний багатомірний статистичний аналіз, марківські ланцюги, нейронні мережі та ін. В статтях[4] показані можливості використання бутстреп-методу та мереж Кохонена при роботі з масовими статистичними джерелами.
Особливо значні успіхи за останні роки спостерігаються у напрямку математичного моделювання історичних процесів. Тут, передусім, можна відзначити вивчення соціально-економічної історії Російської імперії наприкінці ХІХ — на поч. ХХ ст., зокрема, моделювання страйкового руху, курсової динаміки акцій на біржах[5] (Л. Бородкін, А. Андрєєв та ін.) та низку праць, присвячених вивченню макроісторичних процесів за допомогою математичних моделей, що описують нелінійну динаміку аграрних та індустріальних суспільств, процеси соціальної самоорганізації, соціальної нерівності та ін. (С. Капіца, С. Нефьодов, А. Коротаєв, П. Турчин та ін.)[6]. Названі дослідження базуються на методах нелінійного моделювання з використанням теорії детермінованого хаосу та методів синергетики тощо.
Комп'ютеризований аналіз текстів (а в останні роки і зображень) також є класичним напрямком досліджень в галузі історичної інформатики. Більшість джерел, з якими працюють історики — це письмові нарративні джерела, тому комп'ютеризований контент-аналіз завжди був і залишається затребуваним.
Прикладами успішного використання контент-аналізу історичних текстів є вивчення стенограм пленарних засідань Державних Дум Російської імперії та Російської федерації[7] (О. Кобринський), матеріалів селянських наказів від південноукраїнських губерній в І Державну Думу (Р. Топка)[8] та ін.

Створення й використання електронних ресурсів.

Історичні бази даних. Проблеми створення й використання комплексних баз і банків даних є однією з найбільш популярних тематик конференцій AHC та АІК. Найчастіше історики використовують для своїх потреб стандартний софт. А також створюють оригінальні СКБД: проблемно чи джерело-орієнтовні.
Як приклад розробки, виконаної на основі стандартного програмного забезпечення, можна згадати базу даних «Картотека агентурного відділу Московського охоронного відділу»[9]. Ця база даних підготовлена в рамках спільного проекту Державного архіву Російської федерації та історичного факультету Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова і містить 30580 записів. Вона присвячена дослідженню соціального портрету осіб, що проходили по Агентурному відділу Московської «охранки» в 1902—1917 рр.
Ще один приклад — створення комплексу баз даних, що містить відомості про котирування цінних паперів на найбільших біржах світу наприкінці ХІХ — на поч. ХХ ст. Цей проект виконується Міжнародним Центром з фінансових досліджень в Школі менеджменту при Єльському університеті[10]. Частина цих даних знаходиться у вільному доступі на сайті центру [4].

Електронна археографія й архівознавство.

Часто в формі СКБД виконуються важливі археографічні проекти. Одним з найвідоміших став проект професора інституту Макса Планка Манфреда Таллера «KLEIO» [5], що дозволяє реалізовувати джерело-орієнтовний підхід до будь-якого письмового джерела.
Ще один приклад — проект «Путятіна Мінея» [6]. Путятіна Мінея — одна з найдавніших слов'янських рукописних пам'яток. Проект електронної публікації пам'ятки створений на основі системи обробки рукописних текстів Manuscript, розробленої співробітниками Удмуртського університету (В. Баранов та ін.).
Незважаючи на значні посування у справі інформатизації архівів та архівного зберігання електронних документів[11], за виключенням кількох десятків інформаційно-передових країн, можна говорити лише про «островки» інформатизації архівної справи.

Геоінформатика — галузь історичної інформатики, що знаходиться на стику історії, географії та інформатики й базується на використанні в історичних дослідженнях геоінформаційних систем (ГІС).
Геоінформаційні системи особливо затребувані в історичній географії, історичній демографії та археології, де вони стають скоріше правилом, ніж виключенням. Але використання ГІС тільки цими галузями історичної науки не обмежується. На думку Володимира Владимирова, залучення історичних карт суттєво розширяє джерельну базу будь-якого дослідження, а можливості комп'ютера дозволяють у ряді випадків поставити цей вид джерел на одне з перших місць і зробити картографічні матеріали основою крупних наукових проектів[12]. Серед найбільш відомих проектів такого типу — вивчення історії заселення та освоєння півдня Західного Сибіру[13], сільського розселення та господарської діяльності російських селян XVII—XVIII ст.[14], аналіз соціально-економічних процесів в українському місті і селі в період непу[15].

Великі перспективи в плані електронної публікації, моделювання та аналізу джерел має технологія XML — eXtensible Markup Language (розширена специфікація мови) [7]. XML-документ стає новим засобом представлення колекції структурованих історичних даних. Ця технологія тільки входить до інструментарію істориків. Її переваги наочно показані Олексієм Варфоломеєвим та Олександром Івановим на прикладі аналізу комплексу документів фонду «Розрядного приказу» Російського державного архіву стародавніх актів по історії міста Динабурга (зараз — Даугавпілс) з 1656 по 1667 рр.[16]
Отже, можна побачити, що в арсеналі історичної інформатики — найсучасніші інформаційні технології. Широко використовується стандартне програмне забезпечення: СКБД, прикладні статистичні та математичні пакети, електронні таблиці, програми для комп'ютеризованого аналізу тексту та зображень, ГІСи та ін. Але історики-дослідники не задовольняються тільки стандартним (комерційним) програмним забезпеченням, хоча переважна більшість наукових завдань може бути виконана за допомогою стандартного софта.
Чимало історичних досліджень проводяться на основі створення власних алгоритмів та програм: «KLEIO» (М. Таллер), «SOCRATES» (Л. Брьоре), «RSKAZKA» (Н. Арсеньєв и др.), «FuzzyClass» (Л. Бородкін, І. Гарскова), «Historical Text Analyzer» (Д. Осиновський, О. Ровний, Д. Новицький), «Манускрипт» (В. Баранов та ін.), «ПРОСИС» (В. Перевертень), «QualiDatE» (Е. Бєлова), «АРХЕО» (О. Смірнов, О. Трифоненко) і т. ін.
Що стосується конкретних історичних проблем, вирішених за допомогою інформаційних технологій (там, де ці технології були покладені в основу дослідження, або стали його суттєвим компонентом), то їх спектр надзвичайно широкий і в хронологічному і в просторовому вимірах. Інформаційні технології використовуються рівною мірою для вирішення конкретних завдань у всіх сферах історичної науки та різних аспектів історичної реальності: економічних, соціальних, політичних, культурних та ін.
Традиційно особливо важливі досягнення, здійснені за допомогою інформаційних досліджень, в історичній демографії, соціально-економічній історії, історичній географії.
Чимало вже зроблено для електронної публікації джерел: наративних, статистичних, графічних та відео-зображень. Крім того, треба враховувати, що певна кількість проектів з електронної публікації історичних джерел є довгостроковими, розрахованими на кілька років, а той на десятиліття. Тому реальний вклад від цих зусиль істориків-інформатиків ми зможемо побачити лише з часом.
Ще одним позитивним моментом впровадження інформаційних технологій в історичну науку є можливість необмежено експериментувати з даними, перевіряти стільки гіпотез, скільки досліднику потрібно для вирішення задачі і він не обмежений технічними моментами.
Очевидно, що завдяки інформаційним технологіям, історики сьогодні можуть ставити такі завдання, які раніше були просто неможливі внаслідок значної трудомісткості та необхідності переробляти гіга