Гра відбувається після того, як з дітьми старшої групи проведено відповідну роботу по ознайомленню з грибами під час еккурсії у парк.

Вихователь заздалегідь розкладає грибочки (макети) під кущами у парку: білі гриби, підосичники, опеньки, сироїжки; мухомори, бліді поганки. Гриби розкладаються по ббидва боки стежки в однаковій кількості. Дітей ділять на дві команди.

Гра проводиться у два тури: перший тур – назбирати швидше грибів; другий тур – правильно назвати гриби і вказати на їстівні і неїстівні.

Скласти загадки про гриби за зовнішнім виглядом. (Стоїть при доріжці на одній ніжці, щей шапочку має, та нікого не вітає).

Додаток. Спостерігаємо природу.

Середина осені неповторна своєю красою. До того ж це пора, коли дуже чітко простежуються звязки між змінами в живій і неживій природі. Важливо, щоб дитяча увага не минула ці перетворення. Щоб хлопчики та дівчатка отримали змогу не тільки помилуватися красою природи, а й збагатити свої знання про довкілля.

Осіння палітра.

Мета: закріпити знання про зміни, що відбіваються в природі восени (сонце не піднімається на небі так високо, як влітку; дні стають коротшими, холоднішає, часто йдуть дощі. Всі рослини готуються до зими: жовкне та опадає з дерев листя, відцвітають квіти, сохне трава). Вчити дітей помічати красу навколишньої природи, розвивати естетичні почуття, виховувати почуття любові до рідного краю.

Хід заняття

Вихователь: Діти, підійдіть, будь ласка, ближче до мене. Я прочитаю вам вірш, а ви поясните мені, про що в ньому йдеться

В далекому лісі
Осінь килим ткала,
На листок кленовий
Вербовий поклала
(Іван Царинний “Осінь”)

Запитання до дітей:

Як ви гадаєте, яким це килимом осінь укриває землю?.. Чому опадає листя з дерев? Якби дерева не скинули своє листя, щоб з ними сталося взимку?.. Пам ятаєте, якого кольору було листя влітку, чому зараз воно стає різнобарвним?

Відповіді дітей.

Так, улітку листя було зелене. У кожному листочку було багато зелених зернят хлорофілу, які й надавали йому зеленого кольору. Але були й інші зернятка – жовті, червоні, жовтогарячі. Їх було менше, аніж зелених, тому й не було видно. А зараз, коли похолоднішало, зелені зернятка в листочках руйнуються, а нові не утворюються – не вистачає тепла. Тому стають видимі оті жовті, жовтогарячі й червоні зернятка, що є в листочках. Якщо більше жовтих зернят – листочок буде жовтим, якщо червоних – буде червоний листочок.

Вихователь пропонує дітям позбирати листочки, що лежать на землі.

Давайте, ще раз розглянемо ці листочки. Які вони на дотик? Сухі, бо вода, що її всмоктували корінням дерева, стала холодною і не піднімається так високо, як раніше – до кожної гілочки і кожного листочка. А без води листя стає сухим. Черешок листочка в тому місці, де він кріпиться до гілочки, стає крихким, ламким. Найменший подих вітру зриває листочки і вони опускаються на землю, утворюючи барвистий килим.

А які ще зміни відбуваються о цій порі в природі? Як світить сонце?.. Чи так само високо стояло воно на небі влітку?.. Що тепер часто приносять нам хмари7.. Які дощі восени?.. Які квіти продовжують квітнути восени?.. Як змінилася трава?.. Куди зникли комахи і чому?
Відповіді дітей.

Так, стало холодно, відцвіли квіти, що давали комахам їжу, нічим їм тепер живитися. Ось і ховаються комахи під кору, під землю від холоду, де і спатимуть до весни. Але про це ми поговоримо іншим разом. А зараз ще раз погляньте на листячко, і пригадайте, чому воно такого кольору?.. Чому сухе і легко відламується від гілки?..Молодці. ви були уважними: добре відповідали на всі запитання. А зараз я загадаю вам загадку. Відповісти на неї ви можете всі разом

Вітер з пожовклим листком
Грається в котика – мишки.
То поженеться біжком.
То підкрадеться нишком.
Ну а коли спійма,
Буде , дітки, … (зима).

Додаток.
Під час однієї з прогулянок вихователь звертає увагу дітей на зграю ворон і називає їх. Іншого рузу, показуючи на ворону, він запитує, хто летить. На третій прогулянці вихователь пропонує подивитися, що робить ворона. На четвертій – діти розглядають оперення птаха. На п ятій їм пропонують простежити за тим, як ворона пересувається по землі (крокує і киває головою), які сліди вона залишає на снігу. На шостій – діти роздивляються. Як розміщені у ворони очі (“У нас поряд, а у неї з боків голови”). За таким же планом проходить і ознайомлення з галкою. І в результаті цих спостережень діти починають розрізняти ворон і галок за рядом ознак. Під час цих невеликих, але систематичних спостережень у дітей зростає інтарес до птахів і розвивається спостережливість.

Додаток. Прикмети.

Сонце заходить за хмари – буде дощ.
Сонце заходить при червоному небі – буде вітер.
Чистий захід сонця – на погоду.
Місяць червоніє – на вітер, блідне – на дощ.
Якщо під час сходу сонця стоїть духота, під вечір слід чекати дощу.
Багато зірок – на погоду, немає зірок – буде дощ.
Червоне коло навколо місяця – буде дощ.
Пхолодало під час дощу – погода покращає.
У жовтні громи – зима неспокійна.
Грім у вересні – на теплу осінь.
Грім у жовтні – зима малосніжна.
Перед дощем квіти пахнуть сильніше.
Хмари міняють свій колір – зміниться і погода.
Хмари біжать низько – буде дощ.
Іній у листопаді – до ясної погоди.
Сухе літо – дощова осінь, дощове літо – гнила зима.
Який жовтень, такий березень.
Коли влітку на деревах жовтіє і падає листя, буде рання осінь.
З явилися опеньки – літо закінчилося.
Багато ягід на горобині – осінь буде дощовою. А зима холодною.
Коли восени листя берези жовтіє зверху – весна рання, знизу – буде пізня.
Пізно цвіте горобина – довга осінь.
На початку осені линяють кури – зима буде ранньою.
Горобці збираються зграйками – на дощ.
Яу горобці кіпаються, дощ буде.
Риба не клює – перед дощем.
Багато павутиння у період “бабиного літа” – на ясну осінь і холодну зиму.
Багато павутиння осіннього ранку – на гарну погоду.
Павуки мляві і бездіяльні, не лагодять пошкоджене павутиння – не сподівайтесь на погожу днину.
Павуки ховаються у темні закутки, щілини – незабаром буде дощ.
Павук забився у павутину і принишк – не виходьте з дому без парасольки.
Якщо польові миші живуть у копицях знизу, осінь буде суха, зверху – осінь буде довга й мокра.

Додаток. Комплексне заняття.

Ходить осінь по садку.

Програмовий зміст. Продовжувати вчити малят виконувати мазки пензлем по всьому аркушу. Закріпити уявлення дітей про осінь. Її барви – жовту, червону, зелену. Заохотити милуватися красою природи, радіти кожній зустрічі з нею. Активізувати уяву малюків, збуджуючи спогади від спостережень листопада, викликати бажання відтворити свої вріження. Сприяти виникненню позитивних емоцій від обігруання сюжету, перевтілення, рухів під музику. Формувати інтерес до зображувальної діяльності.

Матеріал. Гуаш: жовта, червона, зелена. Пензлі, серветки, підкладки, баночки з водою, аркуші альбомного паперу з намальованими на них дереами, різноколірні листочки різних дерев. Лялька Катруся, іграшковий їжачок.

Підготовка до заняття. Діти спостерігають листопад на ділянці дитячого садка. В осінньому парку під час прогулянок з батьками. Обмінюються враженнями від цих прогулянок. Розглядають ілюстрації, репродукції осінніх пейзажів; слухають вірші та короткі оповідання. В яких йдеться про красу осені.

Хід заняття.

Вихователь пропонує дітям згадати. Як вони збирали опале листя під час прогулянки, роздивитися ще раз букети з листя. Пригадати, як воно плавно падало з дерев на землю. Як багато його було. Як воно шелестіло, коли дітки ходили доріжками, вкритими сухим листям. Далі розповідає про чарівну пору року – осінь. Про те, як зустрічають її мешканці лісу та як готуються звірі до зими.

Тоді розповідає цікаву історію.

Було це восени, коли з дерев уже осипалося листя. Гуляючи у лісі з мамою, Катруся помітила, що під дубочком лежить купка жовтого листя. Стала роздивлятися його пильніше і раптом завважила. Що листячко ніби дихає, ворушиться.

- Ой, що там? – Катруся мерщій до мами.- Там хтось є, - показала рукою на купку листя. Мама взяла гілочку і обережно розгребла його, а там – їжачок. Стомився за ніч, блукаючи, і вмостився під дубочком відпочити.

- Ой, гарненький який! – плеснула в долоні Катруся.

Їжачок і справді був дуже симпатичний. Ось такий (показує іграшку, діти роздивляються).
- Мамо, давай пригостимо його яблучком, - витягаючи з кишеньки яблучко, сказала Катруся.
- Що ти доню, - Засміялася мама. – Іжачки не їдять яблука. Та спробуй-но сама його пригостити.

Катруся поклала яблучко перед носиком їжачка. Але той понюхав, пирхнув та й побіг у кущі. Тільки його й бачили.

Катруся прийшла додому, повечеряла. Почистила зубки і лягла у своє ліжечко. А на ранок, коли прокинулася, побачила на столі у гарній вазі чарівні різнобарвні листочки. Це були ті самі листочки, що збирав собі їжачок.

Дівчинка зраділа і принесла листочки нам у дитячий садок: “Ось вони. Подивіться, правда ж гарні? Це нам Катруся принесла побарунок від їжачка. Подивіться, який красивий цей осінній букет!”

Діти разом з вихователем розглядають листочки. Вихователь запитує: якого кольору, якого розміру листочки? Бере один, підкидає, і він летить, потім падає додолу. Один за одним листочки плавно падають, кружляючи, на підлогу.

- Ось який листопад! Гарно? Нумо, пограймося листячком! – Роздає малюкам листочки, пропонує їм “перетворитися” на такі самі листочки і так само покружляти під музику. Діти довільно кружляють, уявляючи